Тукай УКРАИНча

• Габдулла Тукай Рiдне село

  Он наше на горi розкинулось село, А пiд горою витiкає джерело. Своє село, i смак води, й piллю Я добре знаю i всiм серцем ïх люблю. У мене в пам'ятi до цятки збереглось: Моє дитинство на п...

  Укырга
• Габдулла Тукай Нацiональнi наспiви

  Я вчора чув, народе, голос твiй: Зринала пiсня аж iз серця дна. I я подумав: скiльки горя в нiй, Яка пекучо-жалiбна вона. У нiй напiвзабутiсть давнiх лiт, Многостраждальнi долi всiх татар... В...

  Укырга
• Габдулла Тукай *** ("Коли серця людей захочеш хвилювати...")

  *** Коли серця людей захочеш хвилювати, На струнах ïх тонких задумаєш заграти — Про сум i про журбу, поете, заспiвай, А забавки пустi i жарти забувай. Смутне-сумне життя, немов пуст...

  Укырга
• Габдулла Тукай Душа

  Розривайся, як i завжди, у вогнi палай, душа! Ти милiша, як буваєш у неспокоï, душа! Свiт щоразу вимагає, щоб давала ти плоди. А який же плiд дозрiє без тепла твого, душа? Уперед веди люди...

  Укырга
• Габдулла Тукай Книга

  Коли мене здола невтiшна туга, Коли од неï враз занепадаю духом, Коли в печалi мiсця не нагрiю, Без прихистку — аж серце занiмiє, Коли за горем горе шкандибає, А просвiтку од дум сум...

  Укырга
• Габдулла Тукай Два шляхи

  Є в цьому свiтi два шляхи: одним до щастя правлять, Другий торують тi, кого знання й науки ваблять. Ти можеш жити, як отой освiчений бiдака, Чи щастям утiшатися, як неук i осляка. (1909) Пере...

  Укырга
• Габдулла Тукай До пера, що схотiло написати про ницу людину

  Годi! З поганню кiнчай! Бо дарма стрiляти, знай, На блоху ядром таким, що страшне для скелi, знай. Чи ж потрiбно це тобi? А чи ж кращого нема? Кинь тварюку, не возись з наймерзеннiшою, знай. Не...

  Укырга
• Габдулла Тукай Пророк

  Коли менi господь отверз вуста пророчi i слово увiдхнув, щоб iстинi служив, я миттю себе зрiксь, i розумом доскочив небес, i свiй глагол високий прозвiстив. Владика чи нищун — усi передi м...

  Укырга
• Габдулла Тукай Моя зоря

  Цей осоружний свiт проходжу з гiркотою, Та зранена душа осяяна любов'ю. Абдулла Джевдет Жорстокий цей всеможний свiт, йому ж не пiддаюся, Хоч треба б плакати — смiюсь, у тугу не вдаюся....

  Укырга
• Габдулла Тукай Хитання i сумнiви

  Зачую шерхiт — i одразу жах поцiляє мене в суть: Можливо, це до мене совiсть iде, щоб чимось дорiкнуть? Забув, мовляв, добро творити, коли лягаю i встаю, Шайтана замiри пiдступнi приспали п...

  Укырга
• Габдулла Тукай В годину роздумiв

  Тему я знайду, та як писати, Iз якого боку пiдступати? Тема — мов замок, що без ключа, Наче мур, та сили не стача. Як той човен, що не має весел... Скiльки слiв довкiл, та я невеселi Ч...

  Укырга
• Габдулла Тукай Поет

  Нехай роки пролинуть, i стану я старим. Мене хай горе стрiне, й на силах я впаду, Та серце зостанеться гарячим, молодим, Душа моя все житиме лише добром одним. Огонь творiння в серцi чи гоготить...

  Укырга
• Габдулла Тукай Пiсля

  Хто пережив любов, хто мучивсь i страждав, Той знає ïй цiну — за неï все вiддав. А втративши ïï, вже не вiдтане вiн, Нiщо не сколихне його душi глибин. Важкий, мов гир...

  Укырга
• Габдулла Тукай О, хто збагне красу твою?

  О, хто збагне красу твою, якщо душi не буде? Троянди нiжнiсть хто збагне, як солов'я не буде? О, знай, що справжнiй образ твiй лише в душi поета, Його не знайдеш в люстрах ти, якщо спiвця не буде...

  Укырга
• Габдулла Тукай До неï

  Кажеш: за поета замiж ти виходиш. Чи ж тобi вiн пара? Нащо це ти робиш? А поет спiває пiсню,— ти говориш. А приємно ж слухать пiсню,— ти говориш. Люба, тонкоброва, ой ти б не спiшила...

  Укырга