Иҗат

То — пора, колi у серцi найчистiшi почуття, То — пора, коли iз бруньки розпускається життя! Сатанi життя докучить — вiн пригадує свiй рай. Я ж пригадую дитинство, що пiшло за виднокрай. Всi думки твоï...

Я пишу i помiчаю, що свiтильник вигаса, Що думкам в словах затiсно — вiдлiтають в небеса. Доки свiтло мерехтливе ще лягає на папiр, Хочу дописать рядок я темрявi наперекiр. Навiть крапкою боюся перетнути бiг перу...

Нинi я в селi. Хворiю. Холод i снiги. Всi тепер вiдпочивають, набираються снаги. Засукав рукава й лежма ледарюю собi всмак, Остобiсiла хвороба, не одужаю нiяк. I пишу (Похмуро й зимно… завiрюха б’є з-за шиб) Про...

*** На чорний день я сили не зберiг, Я свiтлим жоден день назвать не мiг. Було тиранiв бiльше, нiж собак, Та ïм я не служив нiде й нiяк. Мету не здiйснив, сили не зберiг. Пiзнав...

Юний був — метав зiрницi, сильний був — гримiв, як грiм. Втихнув грiм, погасли зорi в бiднiм серцi у моïм. У неволi склала крила дума смiлива моя. А колись зривав я зорi в небi чистiм,...

Оселя гарна в тебе є, та в нiй щурi бувають, Краса на свiтi цьому є, та вади в нiй бувають. Завжди, якщо нема чогось, то iнше щось буває… Отут дiра i латка тут — у...

                          I Стискають, обвивають злобнi змiï Моï слова, моï високi мрiï. Замало ïм, що морок мене тисне I гасне свiтло, що в душi заблисне. Для них в законi — ницiсть i пiдлота. На совiсть мою...

Коли в поезiï моïй i смiх, i жарти є, То тiльки горю й долi злiй прокляття в нiй моє. Над сумом я смiюсь в душi — доволi горювать. Стомивсь душею я давно i скнiти, i...

Старезна книжина тлумачить старi забобони. Що сонце iз заходу зiйде — i свiт захолоне. Iз заходу сонце науки i правди зiходить. Не знаю, чого ще чекаєте, схiднi народи? (1912) Переклав Затуливiтер Володимир (Из сборника: Тукай...

Вiн був нiби море, що силою рiвне красi. Вiн зiркою був, що не гасне в ранковiй росi. Всi лики святих пригадаю, та знову забуду: Свiтлiших од нього не знайдеш i на небесi. Однаково: дука чи...