Иҗат

  Вона ясно горiла в мороцi невiгластва, релiгiйного фанатизму, нацiоналiстичних передсудiв, рабськоï моралi й осявала людям шлях до суспiльного iдеалу, «де дихається вiльно, де нетлiнна краса». Ця зоря — великий татарський народний поет Габдулла Тукай....

Вiдкрився свiт очам твоïм —                        i ночi морок ти пiзнав. I ти пiшов шукать вогонь,                        щоб свiт земний свiтлiшим став Не стомлюючись, ти пiшов,                          не розглядався навкруги. Твiй обраний смiливий шлях                         ...

I знову днина — лиш на те, щоб вимучити душу зрячу. Вночi не сплю, а ледь засну — страхiтний сон щоразу бачу. Безлюддя… А коли нараз майне лице — то й те чуже, Личина вицвiла:...

Скромно свiй вiк звiкувавши, спокiйна людина. Розкошi ж часто оплакує кров’ю людина. Хвалишся статком, забравши в нужденних останнє? З голоду пухне бiдняцька дитина безвинна. Стань жебраком чи визискуй стражденного брата: Тiльки тодi не згорбатiє струджена...

Пушкiн, Лeрмонтов — два сонця — недосяжна височiнь. Нiби мiсяць, вiдбиваю незрiвнянну ïх свiтлiнь. Майстер вiрша — Пушкiн, тiльки душi не перекладнi: Повторивши вiрш корану — був би я поет чи нi? I Жуковський —...

Вогнем i димом фабрик та заводiв кипить Казань. Як Молох, нiвечить, калiчить. I жде нових заклань. (1913) Переклав Буряк Юрiй (Из сборника: Тукай Габдулла Поезiï/Упоряд. i передм. О.Шокала. — К.: Рад. письменник, 1986. — 175...

Поема                           I Минули днi росiйського рiздва, Одразу ж i зима ввiйшла в права. I крамарi притупують вiд стужi, В долонi б’ють, подзенькує грошва....

Лиш запрагнеш добро для народу зробить, як уярмлять людцi твою душу за мить. — Бачиш, — кажуть, такий тепер видався вiк… Стань смиренним, як всi, ти, гордiй-чоловiк! Рамки свiту цього, як на мене, тiснi, не...