Тукай УКРАИНча

• Габдулла Тукай Не смiшно

  Коли в поезiï моïй i смiх, i жарти є, То тiльки горю й долi злiй прокляття в нiй моє. Над сумом я смiюсь в душi — доволi горювать. Стомивсь душею я давно i скнiти, i страждать. А...

  Укырга
• Габдулла Тукай Сонце сходить iз заходу

  Старезна книжина тлумачить старi забобони. Що сонце iз заходу зiйде — i свiт захолоне. Iз заходу сонце науки i правди зiходить. Не знаю, чого ще чекаєте, схiднi народи? (1912) Переклав З...

  Укырга
• Габдулла Тукай Свiтлiй пам'ятi Хусаïна

  Вiн був нiби море, що силою рiвне красi. Вiн зiркою був, що не гасне в ранковiй росi. Всi лики святих пригадаю, та знову забуду: Свiтлiших од нього не знайдеш i на небесi. Однаково: дука чи злидень,...

  Укырга
• Габдулла Тукай Татарська молодь

  Я шаную нашу молодь. В нiй смiливiсть, глибина, I освiтою, й знаннями нiби свiтиться вона. Молодi творцi прогресу i упертi, i палкi, Водолази дна морського — треба нам якраз такi! Хай свинце...

  Укырга
• Габдулла Тукай Свiдомiсть

  Вдосвiта п'ятого року почулось усiм: Хтось до роботи нас кличе iменням святим. Деннi жнива настають пiсля довгоï ночi — Вранiшня зiрка розвiяла морок, як дим. Чистими душi були — т...

  Укырга
• Габдулла Тукай *** ("Голоду змiй цiєï зими душу горду народу з'ïда...")

  *** Голоду змiй цiєï зими душу горду народу з'ïда. Книгу — геть! Хай терпiнню не вчить: воно силу народу з'ïда. (1912) Переклав Швець Петро (Из сборника: Тукай Габдулл...

  Укырга
• Габдулла Тукай Три поради

  Жив собi купець — великий бай, Ситий i здоровий, як бугай. Вийшов раз на вулицю купець, А йому назустрiч — горобець. Цьвiнь-цьвiрiнь... I, пурхнувши з кущiв, Вiн до нього просто пiдлетiв...

  Укырга
• Габдулла Тукай Казанський мулла i майбутнiй депутат

  — Райта, райта, райта, райта райтарам! Ось указ. Танцюй! Iнакше — не вiддам. — Я станцюю, неодмiнно, та боюсь — Вiд землi, щасливий, раптом вiдiрвусь. — Тимта, тимта,...

  Укырга
• Габдулла Тукай Релiгiя й народ

  Релiгiя — нiби старезна, пiдгнила давно стiна: Штрикне хтось, жартуючи, пальцем — то тут i впаде вона. Вiдомо: усяке дерево з корiння тодi гниє, Як ворона, а не соловей там лаштує гнiздо...

  Укырга
• Габдулла Тукай Сiльське медресе

  Медресе — духовка школа — то ж тягар для всiх селян, Там живе мюрид розпусний, божевiльний там iшан. Допотопну там балачку юнаки щодня жують, Юного життя свойого затуманюючи путь. &laq...

  Укырга
• Габдулла Тукай Чого ще бракує сiльському людовi?

  Хоч казенний лiс, та гарний: i дубки є, i сосна; Є горiлка — пий, хоч трiсни, та казенна i вона. Як творця не вихваляй ти, будеш нидiти в боргах: Щедро вiрою й податком надiлив тебе Аллах....

  Укырга
• Габдулла Тукай Аморальнiсть

  Закаляна душа збиткується над цнотами. На чисту, свiтлу путь не звернемо з болота ми. Як злодiй, що украв в сусiда гаманця, Ми правди боïмося, брехнею вшили рота ми. Для бiдного у нас забракло щи...

  Укырга
• Габдулла Тукай Лицемiру

  Я спеку й холод витримав. Я бачив все в життi. Ходив по свiту без кутка — я бачив все в життi. Тепер же хочу я радiть, смiятись хочу я. Я горе знав з дитячих лiт. Радiти хочу я. Навiщо та менi...

  Укырга
• Габдулла Тукай Молодики

  Бундючнi не змордують власну душу: В саду життя стрiчали тiльки ружу. Проклять не чують. Не завважать зло – Убгають «є» й милуються: зело. Ïх не шмага судьби жорстока рiзка:...

  Укырга
• Габдулла Тукай Коментарi до любовi

  Ну, що це — «не любов»? В любовi рис чимало. Для Гейне — це зоря, яка iз неба впала... Ïй так не повезло: на звалищi-недолi Лежить тепер одна — смiття, дрантя нав...

  Укырга